Концепція комплексної меморіалізації Бабиного Яру. Меморіальний простір.
Продовження публікації Концепції.
(Стор 9)
Меморіальний простір
a. Структура меморіального простору Бабиного Яру
Концепція розглядає меморіальний простір Бабиного Яру як багатошаровий, що включає пам’ятки, пов’язані з різними періодами його історії, а саме:
– територію існуючих та знищених кладовищ з історичними спорудами: Кирилівського православного, Лук’янівського, Єврейського, Магометанського, Караїмського, Братського, німецьких військовополонених, Військового;
– зону розстрілів під час нацистської окупації;
– територію відділення табору для радянських військовополонених на стадіоні «Зеніт» (сучасний стадіон «Старт»), де утримували євреїв, комуністів і політпрацівників;
– шлях євреїв до місця розстрілу 29 вересня 1941 р.;
– колишні гаражі танкоремонтного господарства, де утримували євреїв уночі перед стратою;
– територію колишнього Сирецького табору для німецьких військовополонених;
– територію та історичні споруди психіатричної лікарні ім. І.П. Павлова (сучасна Київська міська психіатрична лікарня № 1 ім. І.П. Павлова);
– зону Куренівської катастрофи 13 березня 1961 р. в Бабиному Яру та на
території трамвайного депо ім. Л.Б. Красіна (сучасне Подільське трамвайне депо);
– усі пам’ятники й пам’ятні знаки, пов’язані з історією Бабиного Яру.
Меморіальний простір Бабиного Яру є прикладом комеморативної діяльності різних сторін/учасників ушанування пам’яті жертв Другої світової війни та Голокосту в Україні.
Зараз на його території споруджено 31 пам’ятник і пам’ятний знак, які відображають різні традиції меморіалізації:
– Бабин Яр є прикладом радянської політики пам’яті. Майже повністю спотворена й забудована історична територія ілюструє намагання радянської влади знищити пам’ять про масове вбивство євреїв під час нацистської окупації. Відображенням радянської міфології став перший меморіал у Бабиному Яру – багатофігурний монумент 1976 р. З офіційною назвою «Пам’ятник радянським громадянам і військовополоненим солдатам та офіцерам радянської армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному Яру»;
– Бабин Яр є прикладом репрезентації єврейської пам’яті, передусім «Менора» – пам’ятник у вигляді найдавнішого символу юдаїзму, що його було відкрито 29 вересня 1991 р., майже відразу після проголошення незалежності України;
10
– ромську пам’ять було належно представлено лише в 2016 р., коли до Бабиного Яру повернули та встановили пам’ятник «Ромський віз», створений ще на початку 1990-х рр.;
– про страчених тут членів українського націоналістичного підпілля нагадують гранітний Пам’ятний хрест і три гранітних плити з іменами 62 загиблих та пам’ятник Олені Телізі. Постать поетеси на повен зріст символічно перегукується зі скульптурною композицією радянській підпільниці Т. Маркус, установленій на протилежному розі парку;
– іншим жертвам війни, історія яких не завжди пов’язана з трагедією Бабиного Яру, присвячено кілька пам’ятних знаків. Це хрести, установлені 1999 р. на території кладовища німецьких військовополонених, які утримувалися у Сирецькому таборі. Пам’ятний знак остарбайтерам або цивільними примусовим працівникам «Пам’ять заради майбутнього» 2005 р. свідчить про існування у суспільстві уявлення про Бабин Яр як про місце пам’яті всіх невійськових жертв Другої світової війни;
– низка пам’ятних знаків свідчить про «зовнішній вплив» на меморіалізацію Голокосту, відображає загальний погляд насамперед єврейських громадських організацій на меморіалізацію як обов’язково пов’язану з величними спорудами. Першим постав у 2001 р. американський проект створення у верхів’ях Яру єврейського общинно-культурного центру «Спадщина». У 2005 р. з’явилася нова ідея спорудження меморіально-релігійного центру на Єврейському кладовищі. Єврейські бізнесмени, що об’єдналися у Фонд пам’яті «Бабин Яр», запропонували звести музей із релігійно-освітнім комплексом на місці недобудованої споруди, що свого часу мала стати частиною спорткомплексу «Авангард». Із 2016 р. ця ініціатива набула нового розвитку, коли російськими олігархами єврейського походження було започатковано організацію «Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр»», яка проголосила найближчими роками створення музею Голокосту в Бабиному Яру.
Концепція розглядає меморіальний простір Бабиного Яру як єдиний меморіальний комплекс, що має сполучити всі наявні та майбутні об’єкти у сукупність пов’язаних єдиною ідеєю складових спільного організму, котрий об’єднає всі музеї, пам’ятники й різні традиції меморіалізації. Він має визначити спосіб/формулу інтеграції Бабиного Яру як символічного елементу до спільної загальноукраїнської історичної та пам’яттєвої спадщини й перетворити його на загальнонаціональне, загальноєвропейське місце пам’яті про жертви нацистського та радянського режимів, попередження про небезпеку тоталітаризму. Цей меморіальний комплекс включатиме:
– меморіальний парк «Бабин Яр – Дорогожицький некрополь», який створить естетичний та емоційний простір, що об’єднає створені до цього часу пам’ятники й має стати природним подовженням експозицій двох музеїв: Меморіального музею Бабиного Яру та Українського музею Голокосту, так би мовити, експозицією просто неба;
– Український музей Голокосту, який повинен інтегрувати Бабин Яр до загальноєвропейської трагедії нацистського геноциду єврейського народу з акцентованою увагою до подій на українських землях, має представити українську візію історії Голокосту та українську історичну пам’ять про нього;
11
– Меморіальний музей Бабиного Яру, який має забезпечити музейними засобами всебічне й системне висвітлення численних трагедій та всієї тривалої історії Бабиного Яру, їх місце в пам’яті окремих людей, спільнот та українського суспільства;
– пам’ятні місця, пам’ятники, пам’ятні знаки, пов’язані з історією Бабиного Яру, що залишаться поза межами меморіального парку.
Український музей Голокосту та Меморіальний музей Бабиного Яру становитимуть єдиний архітектурний комплекс. Точкою їх фізичного, тематичного та емоційного перетину має стати розповідь про розстріли євреїв Києва 29–30 вересня 1941 р. Заплановане створення «Меморіального музею пам’яті жертв Бабиного Яру» в історичній споруді контори колишнього Єврейського кладовища по вул. Мельникова, 44, зважаючи на вкрай обмежені експозиційні площі, слід розглядати як пілотний проект, до зведення повноцінного музейного комплексу. Місце розстрілів 1941–1943 рр. має бути центром ландшафтного планування майбутнього меморіального парку та смисловим стрижнем усього меморіального комплексу.
b. Місія меморіального простору Бабиного Яру
Місія меморіального простору Бабиного Яру полягає в тому, щоб об’єднати існуючі оповіді про драматичні періоди історії, стати символічним елементом історичної й культурної спадщини української держави, загальнонаціональним та загальноєвропейським місцем пам’яті про жертви нацистського, радянського режимів і спотворення пам’яті про них, засторогою від небезпеки виникнення тоталітаризму в майбутньому.
Таке складне та багаторівневе місце, як Бабин Яр, не має однозначного символічного змісту, воно містить у собі всі різні смисли від багатьох процесів та «шари» часу, який минув після трагедій, що накладаються один на один. На відміну від пам’ятників, меморіалів, комеморативних церемоній/практик, які створюють чіткі символічні смислові конструкції, формують «ідентичність жертви», «образ героїв», історичне місце характеризується складністю та відсутністю єдності смислів. Місце пам’яті вміщує у собі все, що люди тут шукають, що відвідувачі знають про нього, що їх пов’язує з цим місцем. За всієї матеріальної конкретності воно набуває свого сенсу в більшій багатоманітності, ніж можна запланувати мистецькими чи науковими засобами, дозволяючи побачити себе з різноманітних перспектив.
Під час нацистської окупації Києва Бабин Яр став місцем страти та поховання не лише євреїв, а й інших груп; у повоєнні радянські часи Бабин Яр опинився в епіцентрі техногенної Куренівської катастрофи 1961 р.; згодом був місцем постійного зіткнення між громадськістю та владою; нарешті, за часів незалежної України, Бабин Яр став місцем певного змагання пам’ятей між різними групами та громадськими організаціями. Отже, зважаючи на складність структури та розмаїття смислів, завдання меморіального простору полягає в тому, аби, не намагаючись звести їх усі в єдине гомогенне утворення, усе ж об’єднати їх та презентувати як сукупну цілісність, котра є невід’ємною складовою історичної й культурної спадщини сучасної України, із наголосом на символічній важливості усвідомлення уроків важкого минулого та подолання колективних травм минувшини для формування сучасної ідентичності, зверненої до майбутнього.
Беручи до уваги суспільні етично-культурні норми важливим є намагання зберегти – після всіх руйнувань і трансформацій, яких зазнала територія Бабиного Яру та Дорогожицького некрополю – принаймні ті залишки оригінального ландшафту, які існують донині, убезпечити цей простір від подальших змін і руйнувань, а також сприяти розумінню відвідувачами його історико-символічного значення. У практичній площині це
12
означає впорядкування та об’єднання громадського парку й лісопаркової зони, де хаотично встановлено 31 пам’ятник і пам’ятний знак.
Отже місія меморіального простору Бабиного Яру полягає в тому, аби:
– у держави і громадянського суспільства – сприяти створенню відчуття першочергової власної відповідальності за пам’ять про Бабин Яр як символічний простір пам’яті загальноукраїнського та світового рівня й комплексний підхід до вшанування пам’яті, облаштування меморіального простору;
– в єврейської спільноти – подолати прагнення до ексклюзивної пам’яті про трагедію Бабиного Яру та до символічної «приватизації» меморіального простору;
– в інших спільнот, насамперед українців, ромів, киян, православних – подолати прагнення до ексклюзивної пам’яті про власні трагедії часів війни;
– у всіх суспільних акторів – сприяти появі внутрішньої потреби у створенні інклюзивної моделі спільної пам’яті, готовності вшановувати пам’ять про «чужі» трагедії та усвідомленню абсолютної неприпустимості будь-якого будівництва на території розстрілів і поховань.
Зрештою, ця місія сприятиме розв’язанню набагато ширших проблем розвитку українського суспільства, а саме:
– визначенню остаточного цивілізаційного вибору України, усуненню радикальних розбіжностей у поглядах на подальший її розвиток у суспільстві загалом та серед окремих етнічних спільнот зокрема, українців і найбільших етнічних меншин;
– появі сформованої цілісної візії, культури та політики історичної пам’яті, припиненню боротьби різних моделей пам’яті й історичних наративів;
– формуванню цілісної та послідовної державної етнонаціональної політики, що, зокрема, передбачала б системну інтеграцію різних етнічних спільнот до єдиної громадянської нації;
– виникненню комплексної візії історії України в європейському та світовому контекстах;
– формуванню цілісної містобудівної й пам’яткоохоронної політики, зокрема в Києві – столиці Української держави;
– налагодженню суспільної солідарності та досвіду співпраці держави і громадянського суспільства;
– інтеграції української політичної нації у систему гуманістичних цивілізаційних координат, на яку орієнтуються розвинені демократичні країни.
с. Філософія меморіального простору Бабиного Яру
Непересічність явищ Голокосту й Бабиного Яру, а також історичного контексту, з якими вони нерозривно пов’язані, вимагає нестандартних підходів до їх осягнення й відображення засобами музеєфікації та архітектурно-ландшафтного дизайну.
13
Основними відправними точками для цих рішень є:
– усвідомлення та науково вивірене формулювання погляду на Голокост і Бабин Яр одночасно як унікальні й такі, що символізують інші жахливі вияви тоталітаризму, насамперед геноциди ХІХ–ХХI ст.;
– необхідність їх інтерпретації у широкій історичній ретроспективі та багатовимірній системі координат: моральній, ідеологічній, релігійній,політичній, соціокультурній, економічній, ментальній тощо;
– сприйняття їх як феноменів загальнолюдського, цивілізаційного порядку, що має непересічне значення як для України, так і для всього світу.
Філософія цих явищ включає такі аспекти:
– масштаб трагедій Голокосту й Бабиного Яру диктує нагальну необхідність формування цілісного простору пам’яті, інтегрованого як органічна складова до світового пам’яттєвого материка;
– поєднання у цьому просторі трьох елементів – Меморіального парку, музеїв Голокосту й Бабиного Яру – має на меті створення цілісного музейно-меморіального комплексу – складної та значною мірою унікальної пам’яттєвої локації з найвищою концентрацією носіїв пізнавальної інформації, джерел і засобів емоційного впливу, практик ушанування пам’яті;
– реконструкція подій, пов’язаних із зазначеною проблематикою, заснована на безумовному визнанні самоцінності людського життя, неприпустимості війн, збройних і терористичних засобів розв’язання суспільних антагонізмів, запереченні тоталітарних режимів і практики геноциду та державного терору в усіх можливих формах;
– гуманізація наукового знання, формування демократичного громадянського суспільства неможливі без постійного нагадування про катастрофи глобального масштабу та їх уроки для людства, необхідність безумовного дотримання принципів загальнолюдської моралі, толерантності, взаємоповаги до представників усіх соціальних, етнічних, релігійних спільнот;
– виразне постулювання збалансованих підходів до взаємодії у тріаді «особа – суспільство – держава», в якій індивіду забезпечуються захист прав і свобод, а також усі умови для самореалізації, самоідентифікації, можливості впливу на владу в рамках демократичних процедур, створення надійних запобіжників для спроб застосування насильства й репресій у будь-яких формах;
– формування меморіального простору має демонструвати політичну волю керівництва держави, усвідомлення суспільством і політичною елітою власної відповідальності за пам’ять про ті події як невід’ємну частину української історії, здатність свідомо розробляти й утілювати у життя державну політику пам’яті, що відповідає кращим світовим стандартам;
– меморіальний простір має стати своєрідним музейно-ландшафтним порталом, що даватиме змогу осягнути, співпережити, усвідомити та актуалізувати досвід трагедій Голокосту й Бабиного Яру.