Щодо розслідування Любові Величко про будівництво меморіалу в Бабиному Яру, опублікованого на сайті Ліга.net

Опис ситуації

Комісія журналістської етики отримала скаргу нарозслідування «Гроші на пам’ять. Як будівництво меморіалу в Бабиному Яру перетворилося на проблему національного масштабу» журналістки Любові Величко, опубліковане на сайті Ліга.net. Скарга надійшла від громадських організацій «Українська стратегічна ініціатива» та «Фонд підтримки демократичних ініціатив». В матеріалі йдеться про будівництво меморіалу в Бабиному Яру. Головний фокус розслідування спрямований на дисидента Йосифа Зісельса: журналістка підводить читача до висновку, що саме він  винен у зриві низки проєктів з будівництва цього комплексу. Журналістка переповідає історію будівництва цього меморіального комплексу, починаючи ще з часів президентства Леоніда Кучми. В матеріалі згадується велика кількість осіб, які так чи інакше були пов’язані із цією темою. Проте головним негативним героєм щоразу виявляється Йосиф Зісельс.

Скаржники вважають, що «в цілому матеріал, який заявлено як розслідування, побудований як авторське бачення ситуації та ставлення до дійових осіб, що порушує принцип об’єктивності для подібних матеріалів». На їхню думку, в матеріалі порушено наступні принципи Кодексу етики українського журналіста:

• Пункт 6. Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіоматеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, пресслужб та інших джерел.
• Пункт 9. Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення.
• Пункт 10. Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів.

Зважаючи на отриману скаргу, а також на значний резонанс та гостру дискусію, яку викликало розслідування не лише в середовищі журналістів, але й в суспільстві,  беручи до уваги чутливість цієї теми, а також її потенційну конфліктність, Комісія журналістської етики вважає за необхідне висловитися щодо етичних аспектів даного журналістського матеріалу.

Для забезпечення належної експертизи Комісія звернулася до міжнародних та українських експертів в сфері журналістських розслідувань з прохання надати свої висновки щодо даного розслідування. Зокрема на запит Комісії надійшов експертний висновок від Володимира Тхорика, редактора RISE Moldova, а також журналіста, експерта з моніторингу журналістських розслідувань Федора Сидорука (обидві експертизи додаються до рішення).

Володимир Тхорик загалом позитивно оцінює матеріал Любові Величко, звертаючи увагу на суспільну важливість обраної теми, грунтовний історичний контекст, представлений в матеріалі, цитування великої кількості учасників історії.  Виставляє високі бали за низкою критеріїв (див. Експертний висновок №1), зокрема точності та повноти, а також права героїв на відповідь.. Проте він звертає увагу на низку недоліків. Зокрема йдеться про: 1) недостатню обгрунтованість використання анонімних джерел інформації; 2)  наявність низки риторичних запитань, на які авторка не знайшла відповіді в розслідуванні (згідно висновку Тхорика, організації, які проводять журналістські розслідування згідно стандартів OCCRP, уникають риторичних запитань; згідно цих стандартів аудиторія повинна бути поінформована про те, що в розслідуванні не знайдено відповіді на низку запитань); 3) відсутність коментарів окремих осіб, згаданих в розслідуванні, але важливих для глибшого розуміння ситуації.

Експертний висновок Федора Сидорука є критичним та ґрунтується на методології оцінки журналістських розслідувань, розробленої експертами на замовлення ГО «Детектор медіа» для якісного та кількісного оцінювання журналістських розслідувань. Він містить критичний аналіз за низкою критеріїв, визначених даною методологією. Експерт: 1) наголошує на надмірній емоційності даного матеріалу, а також на тому, що в публікації наявна «неприхована особиста антипатія» до головного героя Йосипа Зісельса; 2) вважає невиправданим розслідування щодо однієї особи замість розслідування явища, зокрема проблематики будівництва меморіального комплексу; 3) звертає увагу на низку змістовних та логічних пробілів у матеріалі; 4) висуває претензії до редакції та до редактора щодо недостатньої роботи з матеріалом. Експерт за найнижчими балами оцінює дотримання стандарту балансу/об’єктивності, емоційне подання матеріалу та дотримання професійної етики (див. таблицю в Експертному висновку № 2).

Комісія також звернулася за роз’ясненнями до редакції Ліга.net та отримала розлогу відповідь (додається до рішення). З відповіді випливає, що редакція не погоджується з висунутими претензіями до даного журналістського матеріалу. Також редакція звертає увагу Комісії на хейт та цькування журналістки Любов Величко, які розгорнулися в соціальних мережах після публікації її розслідування.

Висновок

Проаналізувавши публікацію, надані експертні висновки, Комісія прийшла до висновку, що матеріал Любові Величко порушує низку пунктів Кодексу етики. Зокрема:

• Пункт 6 (Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста).

Авторка ігнорує багатоаспектність проблематики, упускає нашарування інтересів різних осіб, структур, інституцій та навіть держави у питанні будівництва меморіального комплексу «Бабин Яр». Відсутні коментарі низки осіб, які могли б прояснити ті питання, які залишаються в матеріалі без відповіді. Наприклад, в частині, в якій ідеться про проєкт будівництва меморіалу бізнесмена Ігоря Коломойського. Авторка підводить читача до думки, що саме активність Йосифа Зісельса та інших громадських активістів змусила Коломойського відмовитися від цього проєкту. Зокрема вона пише наступне:  «Радикально налаштованих активістів такі доводи не переконали – інформаційні атаки тривали довгий час – Коломойський здався і відмовився від цього проекту». Але насправді не відомі мотиви самого Коломойського, адже ні його позиція, ні позиція його команди не представлена в цьому матеріалі. Попередня історія відносин Коломойського з активістами та журналістами (як, наприклад, його випади проти журналіста Сергія Андрушка) якраз свідчить, що цей бізнесмен у більшості випадків ігнорує позицію громадськості, коли йдеться про досягнення власних цілей. Тому як мінімум для підтвердження своєї тези журналістка повинна була взяти коментарі у Коломойського чи його представників. Текст містить фактологічні пробіли й інші питання, які залишились без відповіді.

• Пункт 9 (Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного).

Авторка матеріалу не змогла залишитись неупередженою, що вимагається від журналіста-розслідувача. Матеріал містить оціночну та емоційно-забарвлену лексику, авторка відверто демонструє свою антипатію до головного героя розслідування. Логіка матеріалу, підбір фактів та їх інтерпретація працюють на одну мету – представлення в негативному світлі Йосифа Зісельса, замість розібратися в проблематиці будівництва меморіального комплексу. Необґрунтованою є й апеляція авторки до історії середини 90-их щодо розслідування справи про гроші єврейських репатріантів. Факт полягає у тому, що Йосиф Зісельс не був засуджений у цій справі (хоча розслідування вели ізраїльські правоохоронці), відтак звинувачення його у причетності до шахрайських схем виглядають неетично і упереджено з боку авторки. Адже його вина не доведена судом.

• Пункт 10 (Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано).

З аналізу матеріалу, а також відповіді Ліга.net на запит Комісії випливає, що Йосип Зісельс, який є головним об’єктом критики, не мав змоги відповісти на всі закиди та претензії, які висуваються в матеріалі. Той факт, що усі інші герої коментують в тексті його тези, свідчить, що журналістка проводила з ним інтерв’ю на початку розслідування. Це порушує канони жанру розслідування. Адже інтерв’ю з людиною, яку в чомусь звинувачують, проводиться в кінці, аби вона мала змогу прокоментувати всі висунуті їй претензії.

Окремо Комісія звертає увагу на відповідальність редакції та головного редактора за публікацію даного матеріалу. Редакційна обробка матеріалу, отриманого від журналіста, повинна здійснюватись відповідально та ретельно, вона в жодному разі не повинна викривлювати чи фальсифікувати зміст (пункт 8 Кодексу етики українського журналіста). Комісія вважає недостатніми зусилля редакції щодо перевірки та редагування журналістського матеріалу Любові Величко.

Редакція та журналіст розділяють відповідальність за публікацію матеріалів безвідносно до статусу журналіста (штат чи фріланс). Повнота відповідальності, на думку Комісії, більшою мірою лежить на редакції.

Зважаючи на викладене вище, Комісія оголошує публічний осуд редакції Ліга.net та дружнє попередження журналістці Любов Величко.

Разом з тим Комісія жорстко засуджує будь-які прояви хейту чи булінгу, спрямованого проти журналістки Любов Величко, та вважає їх неприпустими. Комісія закликає журналістську спільноту та широку громадськість до стриманості у висловлюваннях та цивілізованої дискусії. Професійна помилка журналіста в жодному випадку не повинна бути підставою для його фізичного переслідування чи психологічного тиску.

Рекомендації

Розглядаючи цей кейс, Комісія вважає за необхідне звернути увагу на дотримання етичних стандартів під час журналістських розслідувань.

Томаш Патора, один із авторів «Посібника з журналістських розслідувань» в розділі «Професійні та етичні стандарти в журналістських розслідуваннях. Таємниця розслідування» наводить кілька принципів, яких варто дотримуватися журналістам:

• не підходь до теми з переконанням незаперечності своєї гіпотези;
• слухай на рівних правах всі сторони конфлікту;
• працюй відкрито;
• не обманюй;
• за будь яку ціну дотримуйся журналістської таємниці.

Він також наголошує, що не варто вдаватися до «маргіналізації постаті негативного героя». Зокрема Патора зазначає таке: «Іншими словами: найпростіше було б коли він нам відмовляє в коментарі, текст готовий, проблема знята. Але це пастка. Звісно, негативний герой має право відмовити коментувати, але це повинна бути відмова продумана – потрібно дати час на роздуми та прийняття рішення – та конкретно – герой мусить знати, хто запитує та про що йде мова. При цьому не дозволяється застосування яких-небудь заходів, які могли б обмежувати прийняття рішення другою стороною, наприклад, відсутність чіткої позиції щодо інформації, яку журналіст хоче отримати».

Також Комісія звертає увагу, що є низка критеріїв якісного та професійного журналістського розслідування. Критерії розроблені самим журналістами-розслідувачами та застосовувалися ГО «Детектор медіа» під час моніторингу та оцінки журналістських розслідувань. Серед цих критеріїв наявні й ті, які стосуються неупередженості та забезпечення балансу, зокрема:

• надане право відповіді суб’єктам/фігурантам розслідувань;
• журналіст не займає жодну із сторін конфлікту, висловлювання журналіста лише пояснюють гіпотезу та логіку розслідування, узагальнюють інформацію в розслідуванні, АЛЕ не виражають ставлення журналіста/редакції до об’єктів/суб’єктів розслідування;
• журналіст не інтерпретує отримані дані на користь гіпотези, чи на користь одного із фігурантів розслідування, надає доступні дані, які можуть спростувати гіпотезу.

Комісія з журналістської етики також звертає увагу на розділену відповідальність, яку несе за будь-який матеріал не лише автор, але й редакція.

Комісія з журналістської етики також засуджує «конвеєрний» підхід до журналістських розслідувань, який має місце останнім часом в медіа. Журналісти-розслідувачі видають чи не щотижня викривальні матеріали. Але постає питання щодо джерел та якості перевірки інформації в такі короткі терміни. Адже якісне розслідування потребує значного часу. Воно не може бути проведене за тиждень чи два.

Комісія вважає, що неглибокий та поверхневий підхід до журналістських розслідувань як окремими журналістами, так і редакціями, дискредитує цей жанр в очах громадськості. Недобросовісні розслідування створюють негативний фон та підважують легітимність окремих викриттів, які стосуються корупційних діянь чиновників та політиків. Адже в суспільства може скластися хибна думка, що всі журналісти-розслідувачі або непрофесійні, або продажні.

Комісія закликає не використовувати цей жанр з метою створення сенсацій та  досягнення швидких рейтингів.

Натомість Комісія звертає увагу, що арбітрами в таких дискусійних випадках, як у ситуації із розслідуванням Любові Величко, можуть бути інститути саморегулювання, такі як Комісія з журналістської етики або інститут редакційного омбудсмана  (які варто створювати).