Презентація Концепції комплексної меморіалізації Бабиного Яру

Меморіальний музей пам’яті жертв Бабиного Яру

Презентація Концепції комплексної меморіалізації Бабиного Яру

У Києві 6 лютого 2019 року відбулась презентація Концепції комплексної меморіалізації Бабиного Яру, яка була підготовлена робочої групою при Інституті історії України НАН України на замовлення Міністерства культури України та Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр».

Про необхідність розробки проекту комплексної меморіалізації Бабиного Яру йшлося у низці державних документів. Зокрема, в Указі Президента України від 20 жовтня 2017 р.
№ 331/2017 «Про додаткові заходи щодо перспективного розвитку Національного історико- меморіального заповідника “Бабин Яр”», Рішенні Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності від 4 квітня 2018 року «Про ситуацію, яка склалася з меморіалізацією Бабиного Яру» та Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 26 липня 2018 р. № 542-р
«Про затвердження плану заходів з перспективного розвитку Національного історико- меморіального заповідника “Бабин Яр”». Другим пунктом плану заходів уряду передбачалося у 2018 році «затвердження Концепції комплексного розвитку Бабиного Яру з розширенням меж Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр”».

На презентації в інформаційному агентстві УКРІНФОРМ були присутні представники громадських організацій, депутати Верховної Ради України, Київської міської ради, науковці, музейники, журналісти, зацікавлені особи.

Відкриваючи захід, Міністр культури України Євген Нищук зазначив, що одним із головних завдань, присвячених історичній національній пам’яті, які ставить перед собою держава – це напрацювання єдиного концепту меморіалізації Бабиного Яру, комплексного осмислення і залучення всіх фахівців і зацікавлених груп до створення моделі спільної пам’яті та висловив готовність до інтеграційної роботи в цьому напрямку. Він також сказав: «Трагедія Бабиного Яру потребує гідного центру пам’яті, наповненого смислами, а також усвідомлення того, що це місце поховань і трагедії тисяч людей різних національностей євреїв, ромів, українців та інших. Збереження пам’яті про цю трагедію, яка тривалий час замовчувалась, а факти про злочин зазнавали перекручувань та зручних для тоталітарної системи трактувань, є надзвичайно важливим для нашого майбутнього, щоб подібні трагедії ніколи більше не повторювалися.

Наразі держава виступає організатором та ініціатором проведення необхідних дій не тільки з розвитку Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», а й напрацювання комплексного, системного та цілісного увічнення пам’яті цього сакрального місця. Протягом трьох останніх років на території Бабиного Яру проведені суттєві відновлювальні роботи навколо пам’ятника розстріляним дітям, встановлено скульптурна композицію «Кибитка» (https://uk.wikipedia.org/wiki/Ромська_Кибитка) пам’яті розстріляних ромів, проведені реставраційні роботи пам’ятного знаку «Менора», з’явились Алея Скорботи та Алея Праведників. Окрім того, завершено облаштування паркової зони, в тому числі системи освітлення, поливу газонів та відеонагляду, повернута з приватних рук будівля контори колишнього Єврейського кладовища, де розпочалися роботи по реставрації і створенню Музею Бабиного Яру на території заповідника. Для подальшої роботи є потреба комплексного бачення розвитку Бабиного Яру, саме тому ми звернулись до фахівців Інституту історії України для опрацювання концепту його меморіалізації».

Член-кореспондент НАНУ, заступник директора Інституту історії України НАНУ Геннадій Боряк, Голова Робочої групи з меморіалізації Бабиного Яру розповів, про організаційні моменти діяльності Робочої групи, створеної на базі Інституту історії України НАН України.

«Після підписання 23 жовтня 2017 року Президентом України Указу «Про додаткові заходи щодо перспективного розвитку Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр”» професійна академічна спільнота істориків виявилася чи не вперше за останні півтора-два десятиліття вповні затребуваною суспільством і владою. Інститут історії України, усвідомлюючи загальнонаціональний рівень і державну вагу проблеми Бабиного Яру, а також розуміючи, ганьбу безпам’ятства, виступили з ініціативою розроблення концепції меморіалізації Бабиного Яру. Ця ініціатива була підтримана Міністерством культури України. Востаннє подібний масштабний проект група спеціалістів при Інституті історії України виконувала на замовлення урядової комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА, створеної в далекому 1997 році.

У листопаді 2017 року було створено Робочу групу з меморіалізації Бабиного Яру. Замовником виступило Міністерство Культури і Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр», було підписано угоду щодо підготовки Концепції Меморіального музею пам’яті жертв Бабиного Яру, тематико-експозиційного плану, наукового супроводу створення музею, а також написання Концепції комплексної меморіаліації Бабиного Яру як цілісного меморіального простору.

До складу Робочої групи увійшло півтора десятки професійних істориків з двох університетів, двох академічних інститутів, трьох музеїв та УІНП.

Ми свідомо не запрошували до Робочої групи громадських діячів та представників громадських об’єднань, з тим, щоб залишити їм критичні висловлювання щодо готового тексту концепції. Також, з міркувань логістики були запрошені лише спеціалісти з Києва, але водночас залучили рецензентів для подальшої апробації наших розробок – це понад 20 відомих вчених з Києва, Львова, Острога, Одеси, Харкова, Рівного, Дніпра. Усі наші напрацювання ми оприлюднюємо у спеціальному розділі на порталі Інституту історії України, вони є загальнодоступними.

На початку 2018 року ми завершили роботу над пілотним проектом створенням Концепції Меморіального музею пам’яті жертв Бабиного Яру. Нині цей текст перекладений англійською мовою. Тут я хочу подякувати пану Йосифу Зісельсу за підтримку цієї частини проекту. Невдовзі англомовний варіант концепції буде широко апробований за межами України, із залученням до рецензування кращих спеціалістів, які займаються цією проблемою з країн Європи, США та Канади.

Наприкінці минулого року ми розпочали роботу над Концепцією комплексної меморіалізації Бабиного Яру, яку ми сьогодні представляємо. Цей документ має понад сто сторінок. Окрім членів Робочої групи до створення концепції комплексної меморіалізації були залучені спеціалісти з музейної справи, правники та архітектори. Цей документ також виставлений на порталі Інституту історії України НАН України.

Заступник Голови робочої групи Олександр Лисенко, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історії України у роки Другої світової війни Інституту історії України НАН України, розповів про проблеми та виклики меморіалізації Бабиного Яру:

«Бабин Яр у всьому світі відомий як один з найвизначніших символів Голокосту. Разом із тим як місце пам’яті він має низку суттєвих відмінностей від інших місць масового знищення євреїв нацистами під час Другої світової війни. По-перше, під час нацистської окупації Києва 1941–1943 рр. Бабин Яр став місцем страти та поховання не лише євреїв, а й інших груп, які були об’єктом нацистських переслідувань за расовими, політичними та іншими мотивами: ромів, українських націоналістів, комуністів, радянських військовополонених, душевнохворих, заручників, українських і радянських підпільників, в’язнів Сирецького концтабору. Вони склали близько третини від загальної кількості близько 90–100 тис. жертв Бабиного Яру. По-друге, у повоєнні радянські часи Бабин Яр став місцем техногенної Куренівської катастрофи 1961 р., що також забрала життя близько 1,5 тис. людей. Згодом Бабин Яр стає місцем постійного зіткнення між громадськістю, насамперед, єврейською, але також українською та російською, яка прагнула гідно вшанувати пам’ять жертв Голокосту, з одного боку, та владою, яка спершу намагалася взагалі знищити сам яр та пам’ять про його жертви, а згодом наполегливо перетворювала його на складову міфу про безіменні жертви з числа військовополонених та «мирних радянських громадян», з іншого.

Нарешті, за часів незалежної України Бабин Яр став місцем конкуренції пам’ятей між різними групами та громадськими організаціями, що репрезентують нащадків різних жертв нацизму та комунізму. Це виявилося у встановленні численних пам’ятних знаків, присвячених цим жертвам. Слід також взяти до уваги той факт, що ще за часів Російської імперії Бабин Яр був оточений низкою кладовищ, які природнім шляхом сформували багатоконфесійний та багатонаціональний некрополь. У повоєнні часи він був майже повністю зруйнований та значною мірою забудований. Цей процес триває й надалі. Усе це призвело до того, що фактична історія Бабиного Яру є набагато тривалішою, ніж часи Голокосту та нацистської окупації, що має бути враховано та відображено у будь-яких проектах його меморіалізації.

Станом на сьогодні Бабин Яр та прилеглий некрополь – це переважно невпорядкований простір громадського парку та лісопаркової зони, на якій у хаотичному порядку встановлено 31 пам’ятник і пам’ятний знак, що не становлять будь-якого архітектурного та ландшафтного ансамблю. Кількість цих пам’ятних знаків збільшується практично щорічно.

Наразі громадська та державна ініціатива перейшла від встановлення окремих пам’ятників до проектів створення музеїв, великих меморіальних комплексів, а також повного чи часткового впорядкування меморіального простору. Слід зазначити, що досі в Києві не існує жодного окремого музею або постійної експозиції в одному з існуючих музеїв, присвячених історії та трагедії Бабиного Яру.

Основні проблеми, що обумовили окреслений стан Бабиного Яру, безпосередньо пов’язані з позиціями різних учасників, задіяних у процесі його меморіалізації, Зокрема, з боку держави і громадянського суспільства – це відсутність комплексного підходу до вшанування пам’яті та облаштування меморіального простору, сприйнятті Бабиного Яру як «єврейського місця» на території України. З боку єврейської спільноти – це прагнення до ексклюзивної пам’яті про трагедію Бабиного Яру як зворотна реакція на радянську політику замовчування єврейської трагедії, культивування пам’яті про Бабин Яр і Голокост, насамперед через накидання провини іншим народам, зокрема українцям, як засіб запобігання антисемітизму та антисіонізму; прагнення до символічної «приватизації» меморіального простору через зведення масштабних общинних споруд як засіб демонстрації історичного тріумфу над нацизмом та антисемітизмом. З боку інших спільнот, насамперед, українців, ромів, киян, православних, це – прагнення до відокремленої ексклюзивної пам’яті про власні трагедії часів війни як прояв конкуренції з євреями. З боку усіх учасників процесу меморіалізації – це відсутність власної внутрішньої потреби у створенні інклюзивної моделі спільної пам’яті, навіть за щирої готовності вшановувати пам’ять про «чужі» трагедії; брак усвідомлення абсолютної неприпустимості будь-якого будівництва на території розстрілів і поховань.

Проте, слід чітко усвідомлювати, що зазначені проблеми є наслідком набагато значніших проблем розвитку українського суспільства, як-от невизначеність остаточного цивілізаційного вибору України; відсутність сформованої цілісної візії та політики історичної пам’яті, боротьба різних моделей пам’яті; відсутність цілісної етнонаціональної політики, відсутність комплексної візії історії України в європейському та світовому контекстах, відсутність цілісної містобудівної політики, зокрема в Києві; брак суспільної солідарності та досвіду співпраці держави та громадянського суспільства.

Без розв’язання зазначених проблем, напевно, неможливо остаточно вирішити питання комплексної меморіалізації такого знакового у світовому та українському вимірах простору як Бабин Яр. Разом із тим, послідовні зусилля з розв’язання проблеми меморіалізації Бабиного Яру суттєво сприятимуть вирішенню глобальніших питань».

Секретар Робочої групи Тетяна Пастушенко, кандидат історичних наук. старша наукова співробітниця Інституту історії України НАН України ознайомила присутніх із загальною структурою та змістом Концепції комплексної меморіалізації Бабиного Яру.
«Концепція комплексної меморіалізації Бабиного Яру» – це досить об’ємний документ, який складається із 9 розділів. Ми розглядаємо проблеми меморіального простору Бабиного Яру в історичному, меморіальному, пам’яттевому, соціальному, цивілізаційному, містобудівному, юридично-правовому та адміністративно-фінансовому контекстах. Історичний контекст включає погляд на місце історії України в європейській історії та історії народів України й міжетнічних стосунків в українські історії, осмислює проблему Бабиного Яру в історії України та Голокосту в світовій історії. Такий підхід дає можливість показати відмінності та співзвучність історії України з широким загальноєвропейським контекстом, вужчим контекстом історії Центрально-Східної Європи. Це уможливить глибше зрозуміти національні тягарі історії, перебіг Голокосту на території окупованої нацистами України, його особливостей та схожих рис із Голокостом в Центральній та Західній Європі, а також продемонструвати як в Україні в повоєнні часи формувалася пам’ять про найбільші трагедії ХХ століття, якою була «війна за право на пам’ять» про Голокост і про Голодомор.

Говорячи про меморіальний контекст проблем Бабиного Яру варто зазначити, що меморіали в пам’ять про масові злочини у світі почали зводити переважно у ХХ столітті. Лише за останні 20 років створено 80 відсотків сучасних подібних місць пам’яті. В Україні немає аналогічного прикладу вшанування пам’яті, який би можна було застосувати у випадку Бабиного Яру. З іншого боку, виглядає оманливою поширена ідея скористатися світовим досвідом меморіалізації і просто перенести його в Україну без змін. Приклади створення меморіалів у пам’ять про масові злочини в Ізраїлі, США, Угорщині, Німеччині, Польщі показують, що такого єдиного рецепту не існує, у кожній країні він мав свої особливості. Тому Україна має повне право і повинна запропонувати свій спосіб/погляд вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру та Голокосту.

У розділі концепції про «Пам’яттевий контекст» розглядається специфіка індивідуальної, родинної пам’яті, етнічних спільнот та соціальних груп. Ці спільноти часто мають різні погляди на меморіалізацію історичних подій, що призводить відповідно до конфліктів пам’яті, які стають на заваді тій самій меморіалізації.

Враховуючи, що саме громадські організації національних спільнот (єврейські, українські, ромські) були і залишаються основними стейкхолдерами усіх меморіальних ініціатив, слід розуміти, що ці конфлікти притаманні не лише громадським організаціям, а й етнічним спільнотам як таким, а ширше відбивають стан усього українського суспільства. У розділі Концепції про соціальний контекст автори вбачають рішення цієї проблеми у співпраці всіх зацікавлених сторін, яка стане конструктивною платформою для вирішенні й інших контраверсійних та конфліктних проблем національної пам’яті та взагалі розвитку країни. Основною рисою цієї моделі має стати професійний розподіл функцій та організована співпраця на кожному етапі втілення проекту, де держава в особі своїх найвищих очільників (Президент та Прем’єр-міністр) повинна стати патроном усього процесу та перебрати на себе функції організатора й арбітра.

Сучасний стан меморіалізації Бабиного Яру є відображенням невизначеності в українському суспільстві з цивілізаційним вибором. Причина не лише в тому, що ми живемо в розділеному пострадянському, постімперському суспільстві, а впродовж багатьох століть Україна перебувала на межі різних релігійних і пострелігійних цивілізацій: християнської і поганської, православної і мусульманської, православної і католицької; панславізму і визвольного націоналізму, комуністичної і нацистської, авторитарної чи демократичної, соціалізму та лібералізму. У контексті історії Другої світової війни, Голокосту та Бабиного Яру, слід зазначити, що практично усе ХХ ст. Україна перебувала не лише поза межами, а й поза безпосереднім контактом з ліберальною цивілізацією. Навпаки, у середині ХХ ст. вона перетворилася на «криваві землі» – територію зіткнення двох найпотужніших тоталітарних режимів сучасності, що випробували тут найжахливіші способи масового винищення цілих народів та соціальних груп. Пропонована Концепція ґрунтується на принципах європейського гуманізму, європейського цивілізаційного вибору України, примату демократичних свобод і прав людини.

Меморіальний простір Бабиного Яру представляє вузол містобудівних проблем. Сьогодні на території колишніх розстрілів та поховань розташовано 17 діючих зон та об’єктів, які підпорядковані різним суб’єктам господарювання. Тому подальший гармонійний розвиток території меморіального простору повинен враховувати особливості роботи кожного з існуючих на його території об`єктів. У Концепції передбачений також перелік ділянок, які знаходять довкола території меморіального простору, придатних під нове будівництво або реконструкцію існуючих споруд з подальшим пристосуванням під потреби музеїв Голокосту та Бабиного Яру

У концепції також розглядаються юридичні підстави комплексної Меморіалізації Бабиного Яру, меморіальні інституції, які опікуються цією проблемою, їх юридичний статус, аналізується юридичні проблеми співпраці державних та недержавних структур, пропозиції розв’язання юридично-правових проблем. Подаються пропозиції щодо адміністративно- фінансового управління майбутнього меморіального простору Бабиного Яру»

Заступник Голови робочої групи Віталій Нахманович, провідний науковий співробітник Музею історії міста Києва, відповідальний секретар Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру представив пропозиції щодо комплексної меморіалізації Бабиного Яру:
«Головна проблема сьогодні полягає в тому, що у нас є Національний історико- меморіальний заповідник «Бабин Яр», але немає меморіального простору Бабиного Яру. Наразі, як це не дивно, ми маємо Бабин Яр як деструктивний фактор суспільних конфліктів і лише позірної солідарності, яку демонструють до пам’ятних дат. На нашу думку, меморіальний простір Бабиного Яру має перетворитися на позитивний і конструктивний фактор суспільного життя. Це має бути музейно-меморіальний комплекс, який має стати точкою консолідації українського суспільства. Він має доносити не інформацію про події. Він має доносити насамперед цінності, які мають стати об’єднавчими для українського суспільства. Такий музейно-меморіальний комплекс має включати в себе:

− Меморіальний парк «Бабин Яр – Дорогожицький некрополь»
− Український музей Голокосту
− Меморіальний музей Бабиного Яру.

Меморіальний парк в ідеалі має включати в себе місця розстрілів, поховань і знищення трупів під час нацистської окупації, а також територію всіх навколишніх кладовищ: Кирилівського, Лук’янівського, Єврейського, Магометанського, Військового, навіть кладовище німецьких військовополонених, зону техногенної Куренівської катастрофи і природний заповідник «Кирилівський гай». Ідея полягає в тому, що цей меморіальний парк має стати взірцем нового для України підходу до меморіалізації. Ми успадкували від радянських часів розуміння меморіалізації як зведення пам’ятників чи якихось грандіозних меморіалів і меморіальних комплексів. Тобто розуміння простору як меморіалу, мінімалістично вирішеного засобами ландшафтного дизайну, у нас відсутнє. Ми вважаємо, що людина, яка потрапляє у меморіальний парк, не залежно від того, які там стоять пам’ятники, уже має інакше налаштувати себе через те, що вона потрапляє в простір, організований по-іншому. Це великий виклик, це набагато складніше, ніж побудувати найвеличніший музей. Бо музеї ми якось будувати вміємо, а от створювати простори пам’яті ми ще не навчилися.

Що стосується музеїв Голокосту та Бабиного Яру. Я хочу зробити одне зауваження не для дискусії, а для більш чіткого розуміння про що йде мова. Минулого тижня чергові кроки зробила група, яка займається створенням Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр». Концепція, яку представляє Робоча група при Інституті історії України НАН України – це інший проект. Те, чим займається Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» і що пропонуємо ми – сьогодні це не просто два різні проекти. Значною мірою вони навіть не паралельні, а «перпендикулярні» одне одному. Але з сьогоднішнього дня ми маємо те позитивне досягнення, що можемо продемонструвати власну альтернативу. Йдеться не просто про критику іншого проекту, ми пропонуємо певне нове бачення. І ми розраховуємо, що держава, яка замовила нашу роботу і виявляє зацікавленість у комплексній меморіалізації Бабиного Яру, стане тим модератором, який здатний посадити за один стіл усі групи, зацікавлені у справжній меморіалізації Бабиного Яру, усіх подій, які з ним пов’язані, і дійти узгодженого рішення, яке буде ґрунтуватися не на чиїхось особистих уподобаннях, а на певному консенсусі.

Музей Голокосту та Бабиного яру мають бути розташовані безумовно поза територією розстрілів і поховань, відтак поза межами меморіального парку. Бо все, що ми пропонуємо включити до меморіального парку, згідно з нашими дослідженням, є територія розстрілів і поховань. Далі у нас така несподівана пропозиція, що вони мають становити єдиний меморіальний комплекс. Тобто, що це мають бути два музеї, але вони архітектурно мають бути одним меморіальним комплексом. І фізичною та змістовною точкою перетину цих двох об’єктів має бути саме масовий розстріл київських євреїв 29-30 вересня 1941 року. Тобто дві окремі розповіді, які перетинаються в одній точці, але архітектурно – то один комплекс.

Український музей Голокосту має показувати Голокост як загальноєвропейське явище світового значення. Він має сприяти інтеграції української історії до загальноєвропейської та розглядати Голокост як універсальний символ усіх геноцидів кінця ХІХ початку ХХІ століття.

Меморіальний музей Бабиного Яру розглядає історію цього місця як таку, що почалася дуже давно і триває до сьогодні. Очевидно, що її кульмінацією, точкою, коли Бабин Яр увійшов до світової історії, став саме масовий розстріл євреїв 29-30 вересня 1941 року. Але сама по собі історія Бабиного Яру тоді не почалася і тоді не завершилася. Відтак ми розглядаємо історію Бабиного Яру як відображення всієї складної історії України щонайменше останнього сторіччя. І ми вважаємо, що цей унікальний досвід історії України останнього сторіччя, історії країни, яка побувала під двома тоталітарними режимами, маємо показувати через особисті долі жертв і Праведників Бабиного Яру. Головним посланням меморіального простору, усіх його складових, на нашу думку має бути, що кожна людина несе особисту відповідальність за свої вчинки: перед Богом, перед людством, перед ближніми, перед самим собою. І в кожній ситуації людина має робити власний відповідальний вибір на основі загальнолюдських цінностей.

Як пілотний проект ми розглядаємо створення невеликого Меморіального музею пам’яті жертв Бабиного Яру у приміщенні контори колишнього Єврейського цвинтаря».

Про пілотний проект — створення Меморіального музею пам’яті жертв Бабиного Яру розповів Генеральний директор Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Борис Глазунов. Питання створення Меморіального музею пам’яті жертв Бабиного Яру назріло давно, але були проблеми з тим, де його створювати. Зрозуміло, що це мало бути біля історичних місць розстрілів, а не на території самих поховань. Тому було ухвалене рішення робити музей на вул. Мельникова, 44 (сучасна вулиця Юрія Ільєнка), в історичній споруді контори колишнього Єврейського кладовища. Це приміщення було збудоване в 1894 році, і є німим свідком тих подій, які сталися в Києві під час нацистської окупації. Але ця будівля знаходилася у власності Київських профспілок разом із спорткомплексом «Авангард». З часу створення заповідника «Бабин Яр» і адміністрація і громадськість постійно ставили питання, що потрібно його передати в державну власність.

Лише в 2016 році, коли активно працював Організаційний комітет з питань підготовки та проведення заходів у зв’язку з 75-роковинами трагедії Бабиного Яру, завдяки політичній волі керівництва держави, зусиллям громадськості це приміщення вдалося повернути в державну власність і передано до сфери управління міністерства культури України і згодом до НІМЗ «Бабин Яр». Мені приємно бачити в залі одинадцять членів того організаційного комітету, який провів 12 засідань.

У 2018 році Робоча група при Інституті історії України НАНУ, про яку вже говорили, розробила Концепцію меморіального музею жертв Бабиного Яру. Вже зроблений архітектурний проект, дизайн- проект та тематико-експозиційний план майбутнього музею. Влітку проект пройшов державну експертизу, отримав позитивний висновок і в кінці 2018 року розпочалися роботи з реставрації з пристосуванням приміщення до майбутнього Меморіального музею пам’яті жертв Бабиного Яру. Ми плануємо через два тижні зробити повноцінну презентацію наукової концепції майбутнього музею, його архітектурних і художніх складових».

Після завершення представлення Концепції в рамках дискусії розпочалося її обговорення. До участі в презентації був запрошений співголова Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру Семен Глузман. Він не зміг прийти особисто, але надіслав листа членам Робочої групи, у якому висловив свої враження від підготовленого документу. «Відсутність ретельно продуманої Концепції давало можливість всіляким «активістам» і псевдоекспертам заповнювати територію Бабиного Яру сфальсифікованою пам’яттю. Зараз, з ухваленням цього документа, таке буде неможливим. Скорботний за темою, але чудовий за виконанням документ. Шкода, його не побачить мудрий, славний Мирослав Володимирович Попович. Ми не раз говорили в його кабінеті про необхідність створення подібного тексту. На жаль, не побачать його й інші члени Громадського Комітету «Бабин Яр»., які пішли в кращий світ. Розумію, буде опір. Жорсткий опір всіляких «орендарів» землі Бабиного Яру і його околиць, шахраїв і звичайних, легко навіюваних дурнів. Буде скрегіт зубів деяких чиновників з різних приводів, не тільки з фінансових. Невже ця багаторічна волаюча ганьба безпам’ятства піде в минуле?»

На презентації в УКРІНФОРМ першим виступив Голова Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України Микола Княжицький, який сказав наступне:
«Безумовно, те що ми досі не здійснили меморіалізацію Бабиного Яру, не вшанували гідно пам’ять загиблих наших співвітчизників різних національностей, передусім єврейської національності – це велика наша ганьба. З одного боку така робота ведеться вже давно багатьма людьми. Присутній тут пан Вербиленко, який представляє фундацію, яка також займається і опікується цією темою. І мені дуже приємно, що держава, Міністерство культури, Український інститут національної пам’яті, зараз таку серйозну увагу почало приділяти цьому питанню. Я сподіваюсь, що ми разом зможемо зрушити цей процес від безкінечних дискусій і розмов і перейдемо до того, щоб об’єднати всіх охочих, у першу чергу під опікою держави, щоб увіковічнити пам’ять тих загиблих людей. Це наш обов’язок.

Голова депутатської групи «Київська команда» Київської міської ради Сергій Гусовський зазначив: «Вже давно нами усвідомлено масштаб трагедії у Бабиному Яру, який вже давно переріс масштаб київської трагедії чи української трагедії – це світова трагедія. Вкрай важливо, щоб усі дії з боку держави і боку ініціативних груп були спрямовані на консолідацію суспільства. Тут вкрай важливо запобігти різноманітним форматам чи намаганням робити якісь ексклюзивні конструкції, бо це закладатиме підвалини для майбутніх конфліктів і розбрату. Тому я вірю, що з боку держави і з боку Києва буде повна підтримка в першу чергу комплексного рішення питання меморіалізації трагедії, яка відбулася в Бабиному Яру. Переконаний, що спільними зусиллями ми досягнемо саме такої мети».

Голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович сказав: «Трагедія Бабиного Яру – це не лише невід’ємний елемент нашого минулого, це та історія, через призму якої можна показувати весь трагізм історії України, мешканців нашого краю у ХХ столітті. І мене тішить, що концептуальний погляд щодо того, як має бути меморіалізована ця сторінка історії формулюють саме українські історики. Ще більше тішить, що цей концептуальний погляд затребуваний українською державою, оскільки українська держава, в особі Міністерства культури, виступила замовником цієї концепції. І це знімає певні інсинуації, що нібито в українській державі не приділяється достатньої уваги темі Бабиного Яру. Я сподіваюся, що це один з перших кроків меморіалізації Бабиного Яру, що ця концепція буде втілюватися в життя. Український інститут національної пам’яті готовий до цього долучатися. Готовий говорити з Міністерством культури про якісь подальші адміністративні кроки, які будуть спрямовані на втілення цієї концепції в життя».

Співголова Асоціації єврейських організацій та общин – Вааду України Йосиф Зісельс також наголосив на важливості створення Концепції комплексної меморіалізації Бабиного Яру. «Ми давно очікували народження цієї концепції, і я можу вже зазначити, що вона позитивно відрізняється від попередніх концепцій, з якими ми мали можливість ознайомитися раніше. По-перше, це комплексна системна концепція, яка враховує історію Бабиного Яру і прилеглої території. Це надзвичайно важливий крок до меморіалізації Бабиного Яру. Також ця концепція враховує, що неможливо розглядати Голокост в Україні без розуміння того, що йому передувало – репресії, Голодомор, терор, адже ці поняття нерозривні. Ще одним важливим фактором для нас є те, що це саме український проект. Не лише тому, що створювали його українці, а тому, що модератором цього процесу виступила держава. Це важливо і для єврейської громади України, і для інших громад – незважаючи на війну та економічні кризи, держава знаходить можливості виділяти кошти на меморіалізацію Бабиного Яру й історію Голокосту».

Директор Українського центру вивчення історії Голокосту, а також заступник Голови робочої групи при Інституті історії України НАНУ Анатолій Подольський,  зі свого боку сказав: «Треба усвідомити, що з 1991 року втрачено дуже багато часу, коли виросло ціле покоління людей в суверенній Україні, і весь цей час Бабин Яр та інші подібні місця продовжують вважатися не українською історією. Це українська історія. Євреї та неєвреї вбиті в цьому місці – це частина української історії і культури. Мова йде не про «чужу», не про «іншу» історію, ми говоримо про власну історію. Мені здається, що сьогоднішній день можливо увійде в історію. Тому що після 75-роковин трагедії Бабиного Яру держава дійсно нарешті звернулася до розв’язання проблеми меморіалізації цього місця пам’яті. Важливо, що сьогодні не засідання чергового організаційного комітету, і не засідання якогось приватного фонду, а представлення концепції комплексної меморіалізації Бабиного Яру, виконаної на базі академічної установи, на замовлення Міністерства культури України. І так воно має бути і надалі. Така співпраця має бути пріоритетною, безумовно із залученням приватних фондів, іноземних експертів, громадських інституцій. Але представлення цієї концепції свідчить, що Україна нарешті розуміє, що мова йде про українську історію. Тому перспектива величезна. Я, як історик, відчуваю історичність цього моменту».

Провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, доктор історичних наук Юрій Шаповал у своєму виступі сказав: «Мені випала честь бути одним з рецензентів першої «Концепції створення меморіального музею Бабиного Яру», яку написала ця Робоча група. Мої початкові сумніви абсолютно розвіялись. Це концепція не лише тієї трагедії, яка сталася 29–30 вересня 1941 року, а самого місця Бабиного Яру, який має свою сумну історію. Добре, що це все вписано в такий широкий контекст. Мені видалося дуже важливим, що автори концепції не забули про Сирецький табір. Бабин Яр – це сумне місце, його треба розглядати в комплексі, крізь роки, не фіксуватися на одній події, хоча абсолютно ясно, єврейський акцент повинен бути головним. І авторам це вдалося. Я хочу подякувати всім, хто був в розробці цієї концепції, всім членам авторського колективу. Для мене це важлива тема, тому що майже кожен день їзджу на роботу через Бабин Яр, часто ходжу через парк на запис передач на телеканал UA:ПЕРШИЙ. І все, про що сьогодні говориться, для мене всі ці речі абсолютно матеріальні, ці місця і ці задуми. Можливо ми доживемо до такого дня, коли люди припинять там смажити шашлики і вигулювати діточок. Можливо це для них не такий вже великий злочин, але це абсолютно неприйнятні речі, з якими можна дуже делікатно розпрощатися».

Генеральний директор Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» Геннадій Вербиленко зазначив: «Дуже вдячний за таку далекоглядну ініціативу створення Концепції комплексної меморіалізації Бабиного Яру. Коли є такі ініціативи, потрібно уникати будь-якої можливості створювати конкуренції пам’яті чи конкуренції проектів. Це, насправді, головна відповідальність держави, Міністерства культури, яке взяло на себе таку місію, як створення загальної концепції. Я сподіваюся, що ця робота буде виконана в дипломатичний спосіб, відкрито і прозоро. Нас не забудуть долучити до організаційного комітету, до робочої групи, про що ми неодноразово прохали. Тож ми готові до співпраці, і сподіваємося, що держава виявить готовність до такої інтеграційної роботи, а не створення певної зони конкуренції чи конфлікту. Ми дуже налаштовані на позитивний перебіг подій, на інтеграційну роль міністерства і бажаємо успіху у цій роботі.

Відповідаючи на запитання політолога Олександра Наймана про те, чому в концепції згадується лише розстріл євреїв 29-30 вересня 1941 року, адже вбивства продовжувалися і далі, а загалом було розстріляно у Бабиному Яру біля 100 тисяч євреїв, Віталій Нахманович сказав наступне: «Під час Голокосту в Україні було знищено 1,5 млн євреїв, але світовим символом Голокосту став Бабин Яр, де знищено не 100 тисяч, але 60-70 тисяч – це точно. Так само символічними датами Бабиного Яру стали 29-30 вересня 1941 року, коли було знищено половина з тих жертв Бабиного Яру. Тобто є подієва історія, є символічна історії. Їх треба розрізняти при створенні таких об’єктів як музеї. Ми ж не про дисертацію ведемо мову».

На завершення презентації міністр культури Євген Нищук наголосив «Дуже важливо, щоб ми стали тим майданчиком, як сказав Йосип Зісельс, де можна буде знайшли точки не просто дотику, а певних компромісів. Бо тут є питання ресурсне, яке далі буде обговорюватись. Я, як міністр і як просто людина, намагаюся всіляко знайти порозуміння різних груп, особливо, коли це стосується різних моментів історичної пам’яті. Також було багато дискусій в 2016 році, але ми за три місяці все ж таки реконструювали Алею скорботи, Алею Праведників, вже зараз відновили за архівними документами вхідну браму до Єврейського цвинтаря, якої до цього не було. Але те, що було на території Бабиного Яру до 29 вересня 2016 року і те, що є зараз – це неймовірно велика різниця. У цьому залі присутній свідок Голокосту пан Борис Забарко, можете його запитати. Насправді проведена велика робота, але дійсно, ми зараз перейшли в іншу фазу, фазу комплексного осмислення проблеми. Представлена концепція – це дуже важлива робота істориків. І ми маємо прийти до порозуміння, до допомоги один одному і держави і громадських інституцій, і меценатів, які б усвідомлювали, що це все ж таки усвідомлювали, що лідером, замовником цього процесу є держава».

Автори — Т. В. Пастушенко, В. Р. Нахманович

Джерело — Інститут історії України НАНУ.

Ви також можете подивитися повний відеозапис презентації.

Tags: , , , , ,