Бабин Яр як мемуарно-дослідницьке поле західної історіографії

Меморіальний музей пам’яті жертв Бабиного Яру

Бабин Яр як мемуарно-дослідницьке поле західної історіографії

Автор —  Марина Михайлюк.

БАБИН ЯР ЯК МЕМУАРНО-ДОСЛІДНИЦЬКЕ ПОЛЕ ЗАХІДНОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ
(до 75-ї річниці єврейської трагедії).

Матеріал приурочено 75-й річниці вересневого знищення євреїв у Бабиному Яру. Події в київському урочищі донині залишаються актуальними і привертають увагу багатьох дослідників із Німеччини, Франції, Голландії, Ізраїлю, США та Канади. Представники західної історіографії аналізують нацистські документи про київську акцію, місце злочину, участь Вермахту в акціях знищення, долю виконавців, підраховують кількість жертв, вивчають і публікують покази учасників і свідків кривавих подій. Емігрантська література переважно представлена спогадами сучасників окупованого Києва, євреїв – жертв Бабиного Яру, окремими аналітичними розвідками.

Історіографію Голокосту в Україні вивчає чимало вітчизняних науковців – як досвідчених, так і молодих. Серед значної кількості дослідницьких праць виділяються статті А. Подольського, Г. Абакунової, О. Гончаренка, Н. Мельничук, С. Гузенкова та В. Орлянського. Бібліографію Голокосту збирають наукові співробітники спеціалізованих інституцій у Києві та Дніпрі, окремі дослідники. Однак тематика Бабиного Яру донині залишається поза увагою української історіографії, хоча науковий доробок як вітчизняних, так і зарубіжних колег досить значний. Відтак метою пропонованої статті є аналіз напрацювань представників західної історіографії, української та єврейської еміграції в царині дослідження і пригадування трагедії євреїв Києва впродовж нацистського окупаційного режиму.

Про розстріли в Бабиному Яру світова спільнота дізналася ще під час Другої світової війни завдяки американським і британським інформагентствам, заявам В. Молотова. Проте широковідомим урочище стало вже після війни, під час Нюрнберзьких та інших судових процесів над нацистськими злочинцями, у зв’язку з оприлюдненими матеріалами Надзвичайної державної комісії з розслідування німецько-фашистських злочинів. мДо розпаду СРСР західні дослідники для вивчення історії Голокосту на окупованих радянських територіях використовували здебільшого джерела німецького походження. Лише з відкриттям радянських архівів з’явилася можливість ознайомитися з місцевими документами. Відомо, що одна з перших книжок про масові розстріли в Бабиному Яру вийшла в Лондоні в 1967 р. (Г. Сент-Джордж «Дорога в Бабин Яр»), однак для українських дослідників Голокосту вона залишається недоступною [52].

Після об’єднання Німеччини київська трагедія постійно перебуває в полі зору тамтешніх науковців. На початку 1990-х рр. у Берліні вийшла російськомовна праця «Война Германии против Советского Союза (1941 – 1945)», у якій згадуються події Бабиного Яру і представлені документальні джерела. До видання увійшли матеріали документальної експозиції, підготовленої до 50-річчя початку німецько-радянської війни. Виставка відкрилася 15 червня 1991 р. і охоплювала різноманітну тематику війни: загарбницьку війну й німецький окупаційний режим, забезпечення німецького панування й політику винищення, колабораціонізм і партизанський рух, побут німецьких і радянських солдатів, радянське суспільство в роки війни, німецький «фронт на батьківщині», контрудар СРСР, поразку.

Опубліковано у журналі «Військово-історичний мерідіан»  №3 (13) — 2016 р.

ПОВНИЙ ТЕКСТ можна прочитати тут.

Tags: , ,