Гадаєте, цим усе окошилося? Автор цих рядків теж так вважав. Але не так сталося, як гадалося… Адже головна проблема (відсутність єдиного меморіального простору, який би розкривав трагедію Бабиного Яру у зв’язці як з попереднім Червоним терором, так і з наступними етапами знищення місця трагедії) лишилася нерозв’язаною.
І от з ініціативи та коштом російських (!) бізнесменів Михаїла Фрідмана, Павла Фукса та Германа Хана, в 2016 році був створений Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» (МЦГБЯ) — приватна (!!) інституція, зусиллями якої було розпочато активну підготовку до реалізації масштабного ПРИВАТНОГО (!!!) проєкту на території Бабиного Яру.
Довідка 1:
1. Станом на 2016 рік неоголошена гібридна війна РФ проти України тривала вже протягом двох років.
2. Михаїл Фрідман — російський бізнесмен українського єврейського походження, творець консорціуму «Альфа-груп». Голова ради директорів Альфа-банку, голова наглядової ради директорів «Альфа-груп», голова ради директорів нафтової компанії «ТНК-ВР», член ради директорів компанії «Вимпелком», член наглядової ради директорів Pyaterochka Holding N.V.
3. Павло Фукс — російсько-український олігарх, меценат, засновник девелоперської компанії Mos City Group.
4. Герман Хан — російський підприємець, мільярдер. Крупний акціонер Альфа-Груп, глава інвестиційної компанії L1 Energy.
5. Згідно з інформацією Вікіпедії, членами Наглядової ради фонду МЦГБЯ, окрім перелічених вище персон, стали також голова виконавчої ради Єврейського агентства для Ізраїлю Натан Щаранський, філантроп Віктор Пінчук, Гендиректор ЮНЕСКО в 2009-2017 роках Ірина Бокова, головний рабин Києва та України Яків Дов Блайх, тодішній музикант, а тепер голова парламентської партії Святослав Вакарчук, професійний боксер Володимир Кличко, президент Польщі в 1995-2005 роках Александр Квасневський, екс-міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер, член Сенату США від штату Коннектикут в 1989-2013 роках Джо Ліберман. Також повідомляється, що проект підтримали 5-й президент України Петро Порошенко і чинний мер Києва Віталій Кличко… Хоча архів оригіналу виступу Порошенка на жалобній церемонії з ушанування пам’яті жертв Бабиного Яру від 29 вересня 2016 року тепер недоступний, отож слова 5-го президента перевірці не підлягають.
Втім, попри настільки широку підтримку, головний недолік проекту МЦГБЯ очевидний: це недержавна ПРИВАТНА інституція, створена в розпал неоголошеної російсько-української війни на гроші російських бізнесменів, згрупованих довкола консорціуму «Альфа-Груп» із штаб-квартирою в Москві. Зрозуміло, що жодної відповідальності перед громадянським суспільством та окремими громадянами України ці люди не несуть.
Яку ідею втілюватиме новітній проект МЦГБЯ? Ініціатори проекту розробили т.зв. «Історичний наратив» на 268 сторінок. Автор цих рядків мав можливість ознайомитися з «наративом» і мусить зазначити, що він містить кардинальний недолік, шкідливість якого підкреслена вище: трагедія Бабиного Яру розглядається в ньому як щось окреме, виникле на порожньому місці — без ув’язування хоча б із таким історичним контекстом, як Червоний терор (див. вище).
Більш того, ініціатори проекту МЦГБЯ лишили за собою право… змінити концепцію, презентовану «наративом», в будь-який час на власний розсуд. І зміни вже сталися: команда реалізаторів проекту оновилася, на зміну старим прийшли «нові обличчя» під проводом художнього керівника — контраверсійного російського режисера Ільї Хржановського. Хоча станом на 2014 рік останній висловлювався на підтримку України, проте його творчі методи викликають неоднозначну реакцію — особливо останній за ліком мультидисциплінарний антропологічний кіно-арт-проект «Дау»…
Довідка 2:
Ілья Хржановський — російський режисер і продюсер, член Європейської Академії кіномистецтв, член Гільдії кінорежисерів Росії. У березні 2014 року підписав адресований колегам з України лист, що засуджує російську військову інтервенцію в Україну.
В будь-якому разі, ніщо не гарантує, що невдовзі не відбудеться нової зміни команди, яка знов перегляне «наратив». Звідси зрозуміло, абсолютна непрозорість і непередбачуваність проекту МЦГБЯ не може не викликати занепокоєння української громадськості.
Це занепокоєння вилилося в Звернення української спільноти до очільників нашої держави. Станом на 20 травня 2020 року це Звернення підписали вже близько 700 осіб — чинні та колишні учасники Ініціативної групи «Першого грудня», політики, дипломати, правозахисники, громадські та релігійні діячі, наукові, освітяни, митці, журналісти та публіцтсти, музейники… Серед підписантів — люди різної етнічної приналежності. Є там і автор цих рядків.
Підписанти вважають, що що цілковита залежність проекту МЦГБЯ від російських інвесторів повністю підпорядковує приватний проект майбутнього Меморіалу зовнішнім чинникам та інтересам, позбавляє українське суспільство будь-яких можливостей впливати на нього — що в умовах війни Росії проти України є неприпустимим.
Підписанти переконані, що Бабин Яр є одним з ключових місць національної пам’яті українців, як сучасної політичної нації — бо тут упокоїлися громадяни України всіх національностей.
Підписанти вважають, що саме Українська держава має виступати головним ініціатором, організатором і гарантом захисту національних інтересів, а отже — нацбезпеки в аспекті історичної пам’яті. Бездіяльність влади та недостатня підтримка з її боку українських громадських ініціатив і фахових середовищ тягне за собою звинувачення в неналежному вшануванні з боку Української держави жертв Бабиного Яру — жахливої трагедії ІІ Світової війни. Натомість виникає небезпека сумнівних експериментів не лише над пам’яттю загиблих, а й над живими носіями цієї пам’яті…
Підписанти наголошують, що меморіальні простори національного значення мають перебувати в оперативному управлінні органів державної влади України, в будь-якому разі лишатися під дієвим контролем української громадськости (зокрема, у формі наглядових рад) та під управлінням державних інституцій у давно апробованій формі національних меморіальних музеїв, комплексів або заповідників.
Підписанти сподіваються, що ця непроста ситуація, попри всі складнощі й масштабність викликів, все ж сприятиме консолідації громадянського суспільства України, усвідомлення ним свого потенціалу на сили. Ми, українці, як політична нація, несемо спільну відповідальність за збереження пам’яті про трагедії, що сталися на наших теренах.
