Бібліотека ім. Ошера Шварцмана провела онлайн презентацію виставки «Втрачене життя. Пам’ять». Це один з проєктів, підготовлених та проведених громадянським суспільством України до 80-х роковин трагедії Бабиного Яру без участі держави та не пов’язаних з російськими планами мемориалізації Бабиного Яру.
29 вересня у бібліотеці ім. Ошера Шварцмана розпочала роботу експозиція «Втрачене життя. Пам’ять», що присвячена 80-річчю трагедії Бабиного Яру та 30-й річниці встановлення у Бабиному Ярі пам’ятника «Менора».
Бібліотека разом із співорганізаторами виставки — Центром досліджень історії і культури східноєвропецського єврейства при Національному університеті «Києво-Могилянська академія», Київською міською єврейською громадою та Музеєм історії Десятинної церкви — запрошують киян та гостей столиці познайомитись з історією меморіалізації пам’яті невинно закатованих у 1941-1943 рр.
На виставці представлено матеріали з архівів Центру юдаїки , сімейного архіву родини Левичів, Фонду збереження культурної спадщини Ади Рибачук та Володимира Мельниченка, фотоархівів УКРІНФОРМу, партії «Європейська Солідарність», кінооператора Едуарда Тіvліна, а також книжки, присвячені сумним сторінкам історії Бабиного Яру з фонду бібліотеки.
На тлі масштабних заходів, що відбуваються у дні 80-х роковин трагедії Бабиного Яру, виставка «Втрачене життя. Пам’ять», що експонується в бібліотеці ім. Ошера Шварцмана, може здатися і невеличкою, і не дуже важливою. Але… Ось саме про це «але» й пішла мова під час онлайн презентації виставки 7 жовтня.
І сама виставка, і розмова під час презентації фактично присвячені періоду до встановлення на території Бабиного Яру пам’ятника «Менора», і безпосередньо цьому пам’ятному знаку, урочисте відкриття якого відбулося до 50-ї річниці трагедії 29 вересня 1991 року. Ідея торкнутись маловідомих фактів історії меморіалізації місця, що стало одним з символів Голокосту, належала керівнику Центру юдаїки Національного університету «Києво-Могилянська академія», головному редактору видавництва «Духі і літера» Леоніду Фінбергу. Бо навіть зараз, в епоху тотального домінування інтернету, знайти хоч щось стосовно того періоду, а особливо проєктів з меморіалізації пам’яті Бабиного Яру у період 1941-1991 років є дуже важким завданням, а деякі наведені у всесвітньому павутинні факти взагалі є скоріше легендами.
У спілкуванні, яке тривало майже півтори години окрім пана Леоніда взяли участь й інші співавтори виставки – київський історик, друг бібліотеки Олександра Моржевська, яка розробила концепцію виставки та втілювала її в життя разом з ведучим цього онлайну, працівником бібліотеки, членом президії Київської міської єврейської громади Маратом Страковським. Із вступним словом виступив співпрезидент Вааду України, відомий громадський діяч Йосип Зісельс. Разом з ним гостем ефіру також стала керівник проєктів збереження пам’яті про Голокост Вааду України, відомий експерт у цій царині Галина Хараз. Отримав слово і волонтер єврейської громади, один з тих, хто займається в Україні увічненням пам’яті про Катастрофу, професор Валентин Пострелко.
Про проєкти пам’ятників та конкурси 1945, 1965-1966, 1972 років, про видатних митців, що працювали над ними, зокрема про постаті Йосифа Каракіса, Зіновія Толкачова, Бориса Лекаря, Ади Рибачук та Володимира Мельниченка разом з Леонідом Фінбергом, а точніше – за активної участі останнього, розповів художник, мистецтвознавець Гліб Вишеславський. Ну а над історією пам’ятника «Менора» трішки підняв завісу один із його авторів, художник Олександр Левич.
Організаторам залишається лише запропонувати до перегляду цю, безумовно, цікаву та змістовну зустріч у запису, а також ще раз запросити відвідати виставку, що працюватиме в бібліотеці ім. Ошера Шварцмана до 17 жовтня.
