Михайло Гутор: Не можна гаяти час!
Бабин Яр – всесвітньо відоме місце трагедії, що стало символом Голокосту. Під час нацистської окупації Києва у 1941-1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів окупантами мирного населення і радянських військовополонених: євреїв та ромів – за етнічною ознакою, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів, заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших.
Найтрагічнішою подією в історії Бабиного Яру стали масові акції зі знищення єврейського населення м.Києва 29-30 вересня 1941 року. Лише протягом цих двох днів (відповідно до рапорту зондеркоманди 4-А в Берлін) тут розстріляли майже 34 тисячі євреїв. Із середини жовтня 1941 року до кінця вересня 1943 року Бабин Яр був місцем регулярних розстрілів, які проводились окупаційною владою.
Роботи зі спалювання тіл розстріляних почалися 18 серпня й закінчилися 28 вересня 1943 року. Керував ними штурмбанфюрер СС Е.Тонхайде (свідки називають його Тонайде) – один з безпосередніх учасників розстрілів 29-30 вересня 1941 року. Охорону здійснювала спеціальна 1005-а частина, укомплектована винятково офіцерським та унтер-офіцерським складом.
За радянських часів тему трагедії в Бабиному Яру намагались якщо не стерти з людської пам’яті, то принаймні замовчати. Особливо ж уникали будь-яких згадок про трагедію єврейського народу — на саме слово «євреї» існувало неписане табу. Тим, хто приходив на місце розстрілів вшанувати пам’ять жертв, загрожували виклики в КДБ, неприємності на роботі, а то й арешти. Попри це знаходились люди, що не зважали на цю небезпеку.
Першим у центральній пресі тему увічнення пам’яті жертв Бабиного Яру підняв київський письменник-початківець Віктор Нєкрасов у статті «Чому це не зроблено».
Але справжнім вибухом на теренах СРСР, а потім й по всьому світу став вірш-реквієм Євгенія Євтушенка «Бабин Яр», написаний у 1961 році.
Культура історичної пам’яті – єдине, що здатне страхувати соціум від таких та подібних небезпек і ризиків. Чому важливо робити наголос саме на культурі? Насамперед тому що лише культурі під силу створювати систему загальноприйнятих у даному соціумі норм, обмежень, моральних заборон. Тільки вона проводить чітку межу між можливим і неможливим, чесним і безчесним. Там, де закінчується простір культури (а він, як свідчить історія, не безмежний), починається простір варварства.
Питання створення історико-меморіального заповідника на території Бабиного Яру піднімалося неодноразово протягом довгого часу.
За ініціативи президента Єврейської ради України, голови фонду «Пам’ять Бабиного Яру» І.М.Левітаса Київською міською державною адміністрацією 13.03.1999 року було створено комісію, за результатами роботи якої було складено окремий протокол. Пунктом 3.1 даного протоколу з метою уточнення місць масового розстрілу населення, встановлення охоронних меж було передбачено розробку історико-містобудівного опорного плану території Бабиного Яру з прилеглими місцевостями.
З метою донесення до громадян історії трагічних подій масового знищення нацистами мешканців Києва і військовополонених у Бабиному Яру, з метою збереження й увічнення пам’яті жертв нацистського терору та Голокосту, для проведення музейної, виставкової, екскурсійної, культурно-освітньої роботи та духовного збагачення громадян постановою Кабінету Міністрів України №308 від 01.03.2007 року «Про Державний історико-меморіальний заповідник Бабин Яр» комплекс пам’яток в урочищі Бабин Яр у м.Києві було оголошено Заповідником з віднесенням його до сфери управління Міністерства культури і туризму України.
Указом Президента України №258 від 24.02.2010 року з огляду на велике міжнародне значення діяльності Державного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» в питаннях увічнення пам’яті жертв Бабиного Яру Заповіднику було надано статус Національного.
Питання щодо забезпечення Заповідника приміщенням для створення Меморіального музею неодноразово розглядалося на різних рівнях. Як проміжний альтернативний варіант було підняте питання про передачу приміщення по вул.Ю.Іллєнка (Мєльникова), 44 Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» для створення Меморіального музею пам’яті жертв Бабиного Яру та для розміщення дирекції Заповідника.
Цей будинок було зведено у 1892 році для розміщення там контори єврейського цвинтаря. Ці функції він виконував до 1962 року, коли цвинтар було ліквідовано згідно рішення виконкому Київради.
Під час німецької окупації у цьому будинку деякий час перебував спеціальний підрозділ СС, який здійснював спалення трупів жертв нацистів у Бабиному Яру. Таким чином, зазначений будинок є спорудою, що безпосередньо пов’язана з трагічною історією Бабиного Яру і є практично єдиним німим свідком трагічних подій на цій території.
Наказом Міністерства культури і туризму України №1328/0/16-10 від 30.12.2010 року даний історичний об’єкт по вул.Ю.Іллєнка (Мєльникова), 44 взятий під державну охорону як пам’ятка місцевого значення (охоронний №641-Кв). Ця історична будівля на той час належала Київській міській раді профспілок, деякий час використовувалася як гуртожиток.
Впродовж 2016 року було проведено низку необхідних судових та процедурних змін щодо права власності на будівлю колишньої контори єврейського кладовища (вул.Іллєнка, 44), після чого Розпорядженням Кабінету Міністрів України за №427 від 8 червня 2016 року «Про передачу будівлі у м.Києві до сфери управління Міністерства культури» історична будівля була передана із сфери управління Фонду державного майна до сфери управління Міністерства культури з подальшим закріпленням її за Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр». Відповідним наказом Міністерства культури України за №526 від 11 липня 2016 року будівля по вул.Ю.Іллєнка (Мєльникова), 44 була закріплена за Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр» для створення – після проведення реставрації та перепланування – Меморіального музею пам’яті жертв Бабиного Яру.
Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр» було проведено експертну оцінку зазначеної будівлі, також була проведена процедура зміни цільового призначення будівлі з житлової в нежитлову та її державна реєстрація. Також було оформлено охоронний договір на пам’ятку та прийнято її на баланс Заповідника.
Крім цього, розроблена проектно-кошторисна документація реставрації пам’ятки архітектури місцевого значення – будинку контори єврейського кладовища по вул.Ю.Іллєнка (Мєльникова), 44 з пристосування її для розміщення музейної експозиції, що присвячена трагедії Бабиного Яру (стадія «П»). Було отримано позитивний експертний звіт щодо розгляду проектної документації за проектом «Реставрація та пристосування пам’ятки архітектури місцевого значення – будинку контори єврейського кладовища по вул.Ю.Іллєнка (Мєльникова), 44 у м.Києві», а також розроблено ескізний дизайн-проект музейної експозиції.
Було проведено тендер та складено договір з переможцем тендерних закупівель ТОВ «Тауріс» на виконання реставраційних робіт з пристосування будівлі по вул.Ю.Іллєнка (Мєльникова), 44 для створення в ній Меморіального музею пам’яті жертв Бабиного Яру. Реставраційні роботи з пристосування будівлі проводяться з грудня 2018 року.
На сьогоднішній день в будівлі завершено демонтажні роботи та укріплення фундаменту будівлі, виконано роботи з влаштування перекриття між підвалом, першим та другим поверхами, мансардою. Завершено роботи з облаштування даху будівлі. Виконано ін’єктування тріщин, зроблена гідроізоляція фундаментів, упорядковано гранітні приямки та центральний ганок входу до Музею. Завершено роботи з цегляного мурування прибудови для облаштування ліфту та сходових площадок на виконання Державних будівельних норм України.
Паралельно з проведенням реставраційних робіт здійснено коригування проектної документації, що стало необхідним в процесі виконання реставрації будівлі. Отримано відповідні дозволи на проведення будівельних та земляних робіт, а також ордери на упорядкування благоустрою території.
Розроблено тематико-експозиційний план, проекти мультимедійних та інтерактивних комплексів Меморіального музею пам’яті жертв Бабиного Яру.
Завершити реставраційні роботи та відкрити Меморіальний музей пам’яті жертв Бабиного Яру планувалося до вересня 2021 року – до 80-х роковин трагедії.
Проте, не дивлячись на багаторазові звернення керівництва Заповідника до Київської міської державної адміністрації, до цього часу не вирішено питання передачі Заповіднику в постійне користування земельної ділянки, на якій знаходиться дана будівля. Без вирішення цього питання завершення реставраційно-ремонтних робіт є неможливим.
Не можна гаяти час!
Автор: Михайло Гутор – завідувач архівним відділом НІМЗ «Бабин Яр»