Урочище Бабин Яр – система ярів у північно–західній частині Києва між районами Лук’янівка і Сирець. Уперше згадується під сучасною назвою в 1401 р.
У 1869 р. поблизу Бабиного Яру був розміщений літній Сирецький військовий табір, який згодом використовувався для частин Робітничо–селянської Червоної армії (РСЧА). Із 1895 р. на території табору діяла Дивізійна церква. Пізніше на місці цієї церкви, зруйнованої після більшовицької революції, стояла брама Сирецького концентраційного табору. Під час нацистської окупації Києва в таборі тримали радянських військовополонених і цивільних осіб, а після війни – німецьких полонених.
У 1870 р. на території, прилеглій до Бабиного Яру з півдня, відкрилось Лук’янівське цивільне кладовище (існує ще Лук’янівське військове кладовище). Це кладовище закрили 1962 р.
У 1891–1894 рр. біля Бабиного Яру з’явилося Нове єврейське кладовище (з прилеглою ділянкою для караїмів). Кладовище 1937 р. було закрите та невдовзі зруйноване під час Другої світової війни. Зберігся лише невеличкий фрагмент його та будівля контори. Решту поховань було в 1960–ті рр. перенесено на Байкове і Берковецьке кладовища, частину надгробків скинули в Реп’яхів Яр.
Упродовж двох століть Бабин Яр із прилеглими кладовищами був поліетнічним і багатоконфесійним некрополем, пов’язаним з історією Києва. Він став частиною світової історії восени 1941 р., коли німецькі війська використовували Бабин Яр як місце масових розстрілів.
Перший розстріл відбувся 27 вересня 1941 р. – тоді нацисти вбили 752 пацієнти психіатричної лікарні ім. Павлова, розташованої неподалік яру.
За два дні 29 і 30 вересня 1941 р. у цьому яру були розстріляні київські євреї – 33 771 особа (ця кількість не включає малолітніх дітей до 3–х років, яких також убивали впродовж цих двох днів).
На цьому масове знищення євреїв не припинилося. Наступні розстріли відбулися 1 і 2 жовтня, 8 і 11 жовтня 1941 р. Було вбито ще більше ніж 17 тис. осіб.
Ці розстріли увійшли в історію як символ Голокосту – масового знищення євреїв нацистами в роки Другої світової війни.
Бабин Яр став місцем знищення і могилою десятків тисяч жертв. Упродовж усього періоду нацистської окупації на його території поодинці та масово вбивали людей.
У перші дні окупації тут було знищено п’ять ромських таборів. Точна кількість жертв невідома.
6 листопада 1941 р. були розстріляні православні священики, які закликали населення до опору нацистам.
У січні 1942 р. було розстріляно близько 100 військовополонених матросів Дніпровського загону Пінської військової флотилії.
Імовірно, тут на початку 1942 р. було розстріляно та поховано більш ніж 600 членів Організації українських націоналістів (прибічників А. Мельника), серед яких поетеса Олена Теліга та інші представники української інтелігенції.
На місці військового табору частин РСЧА був організований Сирецький концентраційний табір, де утримували комуністів, комсомольців, підпільників, військовополонених та ін. Загалом у Сирецькому концтаборі загинуло щонайменше 25 тис. осіб.
У серпні–вересні 1943 р., відступаючи з Києва, нацисти намагалися приховати сліди своїх злочинів. Вони частково знищили концтабір, відкопали і спалили на відкритих «печах» десятки тисяч трупів. На привезених із Німеччини спеціальних машинах перемелювалися кістки, попіл був розсипаний околицями Бабиного Яру.
У ніч на 29 вересня 1943 р. у таборі підняли повстання зайняті на роботах біля «печей» 329 в’язнів–смертників, із яких врятувалися 18 осіб, інші 311 – були розстріляні. В’язні, яким вдалося врятуватись, виступили свідками під час розслідування нацистських злочинів.
Масові страти тривали аж до відходу німців із Києва. Усього в Бабиному Яру в період із 1941 по 1943 рр. було знищено близько 100 тис. осіб.
